Найбільш частим проявом дисфункції системи гіпоталамо-гіпофіз-яєчників є патологічне підвищення рівню пролактину - гіперпролактинемія. Персистуюча гіперплазія, що розвивається з часом, в 25-30% випадків призводить до формування функціонально активних мікро- та макроаденом - пролактином і ще більшого підвищення рівня пролактину. У 90% випадків гіперпролактинемія поєднується з галактореєю, гіпоплазією матки і атрофією піхви.

Як зазначає І.В. Висоцька та співавтори (2016)¹, лікування гіперпролактінових станів є міждисциплінарною проблемою, у вирішенні якої повинні брати участь різні фахівці.

ЩИТОВИДНА ЗАЛОЗА І ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЯ

Частою причиною вторинної гіперпролактинемії є гіпотиреоз. У літературі є описаний синдром Ван-Віка-Грамбаха–Росса², що є поєднанням первинного гіпотиреозу з гіперпролактинемічним гіпогонадизмом. Знижений рівень тиреоїдних гормонів викликає надлишкове вироблення тиролиберину, що призводить до підвищення секреції не тільки тиреотропного гормону, а й пролактину. Саме так пояснюють механізм виникнення гіперпролактинемії при первинному гіпотиреозі.

Сьогодні не існує єдиної думки щодо терапевтичного підходу до корекції гіперпролактинемії і гіпотиреозу. Більшість дослідників вважають, що адекватна замісна гормонотерапія у пацієнтів з субклінічним гіпотиреозом призводить до нормалізації вторинної гіперпролактинемії. У той же час, відсутність у таких хворих зниження рівня пролактину в процесі терапії тиреоїдними препаратами вважається непрямою ознакою наявності пролактин-секретуючої аденоми, що, в свою чергу, є показанням для більш глибокого дослідження гіпофізарної дисфункції, і застосування антідофамінергічних препаратів.

МОЛОЧНА ЗАЛОЗА І ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЯ

У нормі вплив пролактину на молочну залозу викликає її зростання, а також ініціацію і стимуляцію секреції молока. Пролактин викликає розвиток проток з первинної протокової системи, зростання числа альвеол, часточок, і досягнення молочною залозою повної морфологічної зрілості.

Поза вагітності та лактації патологічне підвищення пролактину може стати причиною дискомфорту в молочних залозах, пов'язаного з мастодинією, масталгією і галактореєю. При цьому галакторея є частим (до 78% пацієнток), але необов'язковим симптомом. Виразність галактореї при гіперпролактинемії може варіювати від рясного спонтанного виділення молозива до періодичної появи одиничних крапель. Частота і вираженість патологічних змін молочних залоз корелює з частотою і тривалістю гінекологічних захворювань.

На думку Андрєєвої О.М., і співавторів (2012)³, більш ніж у 97% жінок репродуктивного віку з нейроендокринними гінекологічними захворюваннями виявлена ​​патологічна перебудова молочних залоз, що вимагає адекватної лікарської корекції гіперпролактинемії.

ТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ ГІПЕРПРОЛАКТИНЕМІЇ

Сучасний період фармакологічної корекції гіперпролактінових станів почався після відкриття дофаміну в якості основного фактору, що інгібує синтез пролактину.
Препарати перших поколінь (бромокриптин та ін.) довгі роки демонстрували свою ефективність в корекції підвищеного рівню пролактину, а саме: відновлення овуляторного циклу, припинення галактореї, поліпшення загального самопочуття і зворотній розвиток пролактіном⁴.

Однак, у більшості пацієнток на тлі прийому великих доз (3-7 таблеток на день) виникала слабкість, запаморочення, головний біль, біль в епігастральній ділянці, диспептичні розлади, ортостатична гіпотензія.

У 1982 р. було створено агоніст дофамінових рецепторів пролонгованої дії - каберголін, що володіє тривалим періодом напіввиведення і вираженою пролактин-інгібуючою активністю при кратності прийому препарату 1-2 рази на добу⁵.

Як показали численні клінічні дослідження, каберголін має прийнятний профіль токсичності, побічні ефекти препарату залежать від дози. При скасування каберголіну, небажані реакції зникають протягом декількох днів⁶. Резистентність до каберголіну становить 10-15%. У порівнянні з бромкриптином, каберголін ефективніше і краще переноситься пацієнтами⁷.

Посилання: 

1. Высоцкая и.В. , Депюи Т.И. и др. Каберголин в маммологической практике. Медицинский совет, 2016, 12: 156-159.
2. Дзеранова Л.К., Иловайская И.А. Диагностика и лечение гиперпролактинемии: клинические рекомендации Международного эндокринологического общества и взгляд российских экспертов. Эффективная фармакотерапия, 2012,1: 2-7.
3. Андреева Е.Н., Хамошина М.Б., Руднева О.Д. Пролактин и молочные железы: норма и патология. Гинекология, 2012, 14(6): 12-16.
4. Попова С.С. Гиперпролактинемия: от теории к практике. Здоров’я України, 2013, 10/1: 27-34
5. Мельниченко ГЛ. Гиперпролактинемия: тридцатилетняя история изучения синдром. Здоров’я  України, 2007, 10/1.
6. Болдырева Н.В., Уварова Е.В., Мелешко И.К. Сравнительная оценка результатов применения агонистов дофамина при гиперпролактинемии неопухолевого генеза. Репродуктивное здоровье детей и подростков, 2006, 6: 36-43
7. Дедов И.И., Мельниченко ГА., Дзеранова Л.К., Пигарова Е.А. и др. Федеральные клинические рекомендации по гиперпролактинемии: клиниика, диагностика, дифференциальная диагностика и методы лечения. Пробл.Эндокринологии, 2013, 6: 19-26.
   За матеріалами статті: И.В. Высоцкая, Т.И. Депюи, В.П. Летягин: "Каберголин в маммологической практике ", Медицинский совет, №12, 2016