Кортикостероїди можуть підвищувати сприйнятливість до інфекцій, можуть маскувати деякі ознаки інфекції, а під час їх застосування можуть з'являтися нові інфекції. Пригнічення запальної реакції та імунної функції підвищує сприйнятливість до грибкових, вірусних і бактеріальних інфекцій та їх тяжкість. Клінічна картина часто може бути нетиповою і може досягти запущеної стадії до того, як її розпізнають.

Пацієнти, які приймають лікарські засоби, що пригнічують імунну систему, більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Наприклад, вітряна віспа та кір можуть мати більш важкий або навіть смертельний перебіг у неімунізованих дітей або дорослих, які приймають кортикостероїди.

Введення живих або живих ослаблених вакцин протипоказане пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Відповідь антитіл на інші вакцини може бути знижена..

Застосування кортикостероїдів при активному туберкульозі слід обмежити тими випадками фульмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїд використовується для лікування захворювання в поєднанні з відповідною протитуберкульозною терапією. Якщо кортикостероїди показані пацієнтам з латентним туберкульозом або туберкуліновою реактивністю, необхідне ретельне спостереження, оскільки може відбутися реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами такі пацієнти повинні отримувати хіміопрофілактику.

Повідомлялося про випадки саркоми Капоші у пацієнтів, які отримують кортикостероїдну терапію. Припинення прийому кортикостероїдів може призвести до клінічної ремісії.

Роль кортикостероїдів у лікуванні септичного шоку була суперечливою, оскільки перші дослідження повідомляли як про корисні, так і про шкідливі ефекти. Результати досліджень, що проводилися пізніше, свідчили про те, що кортикостероїди як додаткова терапія мали сприятливий вплив у пацієнтів із встановленим септичним шоком, в яких відзначалася недостатність надниркових залоз. Однак їх рутинне застосування при септичному шоці не рекомендується. Систематичний огляд коротких курсів високих доз кортикостероїдів не підтримав їх використання. Однак мета-аналізи та огляди вказують на те, що триваліші курси (5-11 днів) низьких доз кортикостероїдів можуть знизити смертність.

Оскільки рідкісні випадки шкірних реакцій та анафілактичних/анафілактоїдних реакцій спостерігалися у пацієнтів, які отримували кортикостероїдну терапію, перед застосуванням препарату слід вжити відповідних застережних заходів, особливо якщо у пацієнта в анамнезі є алергія на будь-який лікарський засіб.

Пацієнтам, яким проводять терапію кортикостероїдами та які піддаються  впливу незвичної стресової ситуації, показане підвищення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Кортикостероїди, що застосовуються протягом тривалого періоду часу у фармакологічних дозах, можуть призводити до пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи (вторинна адренокортикальна недостатність). Ступінь і тривалість адренокортикальної недостатності варіюють у різних пацієнтів і залежать від дози, частоти, часу застосування, а також тривалості терапії глюкокортикоїдами. Цей ефект може бути мінімізований шляхом застосування альтернуючої терапії (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

При раптовій відміні глюкокортикоїдів може розвиватися гостра недостатність надниркових залоз, що може призвести до летального наслідку.

Адренокортикальна недостатність, спричинена введенням препарату, може бути мінімізована шляхом поступового зниження дози. Цей тип відносної недостатності може утримуватися протягом місяців після відміни терапії; отже, якщо у цей період виникне будь-яка стресова ситуація, то гормональну терапію необхідно відновити. Оскільки можливий негативний вплив на секрецію мінералокортикоїдів, слід одночасно застосовувати мінералокортикоїди та/або вживати сіль.

Після різкого припинення застосування глюкокортикоїдів може також розвиватися синдром відміни стероїдів, на перший погляд не пов’язаний з недостатністю кори надниркових залоз. Симптомами такого синдрому є: анорексія, нудота, блювання, летаргія, головний біль, підвищення температури тіла, біль у суглобах, десквамація, міалгія, зменшення маси тіла і/або артеріальна гіпотензія. Вважається, що ці ефекти є наслідком раптової зміни концентрації глюкокортикоїдів, а не низьких рівнів кортикостероїдів.

Оскільки глюкокортикоїди можуть спричиняти чи посилювати синдром Кушинга, пацієнтам із хворобою Кушинга слід уникати їх застосування.

Відзначається більш виражений вплив кортикостероїдів на хворих із гіпотиреоїдизмом.

Кортикостероїди, включаючи метилпреднізолон, можуть підвищувати рівень глюкози в крові, погіршувати перебіг вже існуючого діабету та підвищувати схильність до цукрового діабету в осіб, які отримують тривалу терапію кортикостероїдами.

Необхідна особлива обережність при розгляді питання про застосування системних кортикостероїдів пацієнтам з цукровим діабетом (або сімейним анамнезом цукрового діабету), а також необхідний частий моніторинг стану пацієнта.

При    застосуванні    кортикостероїдів    можливе    виникнення    різноманітних   психічних розладів: від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості та тяжкої депресії до виражених психотичних маніфестацій. Крім того, на тлі прийому кортикостероїдів може посилюватися вже існуюча емоційна нестабільність і схильність до психотичних реакцій. При застосуванні системних стероїдів можуть розвиватися потенційно тяжкі психічні побічні реакції (див. розділ «Побічні реакції»). 

Симптоми зазвичай виникають протягом кількох днів чи тижнів з часу початку терапії. Більшість реакцій зникають після зменшення дози чи відміни препарату, хоча може бути необхідним спеціальне лікування. Повідомлялося про виникнення реакцій з боку психіки при відміні кортикостероїдів; їхня частота невідома. Пацієнтам та особам, які за ними доглядають, слід рекомендувати звертатися до лікаря, якщо у пацієнта розвиваються будь-які розлади з боку психіки, особливо якщо є підозри на розвиток депресивного настрою або виникнення суїцидальних думок. Пацієнти та особи, які за ними доглядають, повинні проявляти пильність щодо можливих психічних розладів, які можуть виникнути під час застосування або одразу після поступового зниження дози чи відміни системних стероїдів.

Збільшення дози швидкодіючих кортикостероїдів до, під час та після стресової ситуації показано пацієнтам, які приймають кортикостероїди та піддаються впливу незвичної стресової ситуації.

Особливої обережності потребує застосування системних кортикостероїдів пацієнтам із судомними розладами та міастенією гравіс (див. розділ "Розлади з боку опорно-рухового апарату"), а також необхідний частий моніторинг стану пацієнта.

Були повідомлення про епідуральний ліпоматоз у пацієнтів, які приймають кортикостероїди, як правило, при тривалому застосуванні у високих дозах.

Порушення зору можуть спостерігатися при системному та місцевому застосуванні кортикостероїдів. Якщо у пацієнта спостерігаються такі симптоми, як нечіткість зору або інші порушення зору, слід розглянути питання про направлення пацієнта до офтальмолога для оцінки можливих причин, які можуть включати катаракту, глаукому або рідкісні захворювання, такі як центральна серозна хоріоретинопатія (ЦСХ), про які повідомлялося після застосування системних та місцевих кортикостероїдів. ЦСХ може призвести до відшарування сітківки.

При ураженні очей, спричиненому вірусом простого герпесу, кортикостероїди слід застосовувати з обережністю, оскільки при цьому можлива перфорація рогівки. При тривалому застосуванні кортикостероїдів може розвинутися задня субкапсулярна катаракта і ядерна катаракта (особливо у дітей), екзофтальм чи підвищення внутрішньоочного тиску, що може призвести до глаукоми з можливим ураженням зорового нерва. У пацієнтів, які застосовують глюкокортикоїди, зростає ймовірність розвитку вторинних інфекцій ока, спричинених грибами і вірусами.

Застосування кортикостероїдів було пов’язане з розвитком центральної серозної хоріоретинопатії, яка може призводити до відшарування сітківки.

Несприятливий вплив глюкокортикоїдів на серцево-судинну систему, такий як дисліпідемія та артеріальна гіпертензія, може призвести до виникнення додаткових серцево-судинних ефектів у пацієнтів з наявними факторами серцево-судинного ризику при застосуванні високих доз та тривалих курсів лікування. Відповідно, кортикостероїди слід застосовувати таким пацієнтам з обережністю, а також приділяти увагу модифікації ризиків та додатковому кардіологічному моніторингу, якщо це необхідно. Низькі дози та альтернуюча терапія можуть знизити частоту виникнення ускладнень при проведенні терапії кортикостероїдами.

Пацієнтам із застійною серцевою недостатністю системні кортикостероїди слід застосовувати з обережністю та лише у разі нагальної потреби.

Повідомлялося про випадки тромбозу, у тому числі венозної тромбоемболії, при застосуванні кортикостероїдів. Тому слід дотримуватись обережності при призначенні кортикостероїдів пацієнтам, які мають тромбоемболічні розлади або можуть бути схильні до них.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з артеріальною гіпертензією.

Високі дози кортикостероїдів можуть спричиняти розвиток гострого панкреатиту.
Не існує єдиної думки з приводу того, що саме кортикостероїди спричиняють розвиток пептичної виразки шлунка у ході терапії. Однак глюкокортикоїдна терапія може маскувати симптоми пептичної виразки, тому можливе виникнення перфорації або кровотечі без вираженого больового синдрому. Терапія глюкокортикоїдами може маскувати перитоніт або інші ознаки або симптоми, що асоціюються із порушеннями з боку шлунково-кишкового тракту, такі як перфорація, обструкція або панкреатит. У комбінації з НПЗП ризик розвитку шлунково-кишкових виразок підвищується.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, якщо є ризик перфорації, утворення абсцесу або іншої гнійної інфекції; при дивертикуліті; у разі нещодавно накладених кишкових анастомозів; при активній або латентній пептичній виразці.

Повідомлялося про гепатобіліарні розлади, які мали оборотний характер після відміни препарату.

Отже, належний моніторинг є необхідним.

Повідомлялося про гостру міопатію при застосуванні високих доз кортикостероїдів, яка найчастіше виникає у пацієнтів з порушеннями нервово-м'язової передачі (наприклад, міастенія гравіс) або у пацієнтів, які отримують супутню терапію антихолінергічними засобами, такими як препарати, що блокують нервово-м'язову передачу (наприклад, панкуроній). Ця гостра міопатія є генералізованою, може залучати очні та дихальні м'язи і призводити до тетрапарезу. Можливе підвищення рівня креатинкінази. Клінічне покращення або одужання після відміни кортикостероїдів може тривати від кількох тижнів до кількох років.

Остеопороз є поширеним (але рідко діагностованим) побічним ефектом, асоційованим із тривалим застосуванням високих доз глюкокортикоїдів.

Застосовувати з обережністю пацієнтам з системною склеродермією, оскільки спостерігалося збільшення кількості випадків виникнення склеродермічного ниркового кризу при застосуванні кортикостероїдів, у тому числі метилпреднізолону. Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам із нирковою недостатністю.

Системні кортикостероїди не показані і тому не мають застосовуватись для лікування черепно-мозкових травм. Багатоцентрове дослідження виявило збільшення смертності через 2 тижні і через 6 місяців після травми у пацієнтів, які приймали метилпреднізолон, порівняно з тими, хто приймав плацебо. Причинно-наслідкового зв’язку з лікуванням метилпреднізолоном не встановлено.

Оскільки ускладнення при лікуванні глюкокортикоїдами залежать від величини дози препарату і тривалості терапії, у кожному випадку слід проводити ретельну оцінку співвідношення користі від застосування препарату і потенційного ризику при визначенні як дози і тривалості лікування, так і вибору режиму застосування – щоденного чи переривчастим курсом.

При проведенні лікування кортикостероїдами слід призначати найнижчу можливу дозу, що забезпечує достатній терапевтичний ефект, і коли стає можливим зниження дози, то це зниження слід проводити поступово.

Вважається, що супутнє лікування інгібіторами CYP3A, включаючи препарати, що містять кобіцистат, підвищує ризик розвитку системних побічних ефектів. Слід уникати такої комбінації, якщо тільки користь не переважає підвищений ризик системних побічних ефектів кортикостероїдів, у такому випадку пацієнти повинні перебувати під наглядом для виявлення системних побічних ефектів кортикостероїдів.

Аспірин та нестероїдні протизапальні засоби слід з обережністю застосовувати разом з кортикостероїдами.

Повідомлялося про розвиток феохромоцитомного кризу, який може бути летальним, після застосування системних кортикостероїдів. Кортикостероїди слід призначати пацієнтам з підозрою на феохромоцитому або з діагностованою феохромоцитомою лише після відповідної оцінки співвідношення ризик/користь.

Препарат містить лактози моногідрат, тому його не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, дефіцитом лактази Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Препарат містить сахарозу, тому пацієнтам із встановленою непереносимістю деяких цукрів необхідно проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей лікарський засіб.

Препарат застосовують у педіатричній практиці.

Слід ретельно стежити за особливостями розвитку і росту немовлят та дітей при застосуванні у них тривалої терапії кортикостероїдами.

У дітей, які отримують глюкокортикоїди щоденно протягом тривалого часу по декілька разів на добу, може відмічатися затримка росту. Такий режим дозування слід використовувати тільки за найбільш нагальними показаннями. Застосування альтернуючої терапії, як правило, дає змогу уникнути цього побічного ефекту або звести його до мінімуму (див. розділ «Спосіб застосування та дози. Альтернуюча терапія»).

Немовлята та діти, які перебувають на тривалій кортикостероїдній терапії, піддаються особливому ризику підвищення внутрішньочерепного тиску.

Високі дози кортикостероїдів можуть викликати панкреатит у дітей.

Антибіотики, протитуберкульозні (рифампін, рифабутин); протисудомні (фенобарбітал, фенітоїн, примідон, карбамазепін)

Препарати, що індукують активність CYP3A4, як правило, збільшують печінковий кліренс, що призводить до зниження концентрації в плазмі лікарських засобів, які є субстратами для CYP3A4. Сумісне застосування може потребувати збільшення дози метилпреднізолону для досягнення бажаного результату.

Протисудомні (карбамазепін); протиблювотні (апрепітант, фосапрепітант); протигрибкові (ітраконазол, кетоконазол); блокатор кальцієвих каналів (дилтіазем); оральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон); Імунодепресанти (циклоспорин, циклофосфамід, такролімус); Макролідні антибактеріальні засоби (кларитроміцин, еритроміцин); Противірусні засоби (інгібітори ВІЛ-протеази); Фармакокінетичні підсилювачі (кобікстат)

У присутності іншого субстрату CYP3A4 печінковий кліренс метилпреднізолону може бути порушений, що потребує відповідного коригування дозування. Не виключено, що побічні ефекти, пов'язані із застосуванням одного з препаратів, можуть мати більшу ймовірність виникнення при сумісному застосуванні.

1. При одночасному застосуванні циклоспорину та метилпреднізолону відбувається взаємне пригнічення метаболізму, що може призвести до підвищення плазмових концентрацій одного або обох препаратів. Тому не виключено, що небажані явища, пов'язані із застосуванням кожного з препаратів окремо, можуть мати більшу ймовірність виникнення при сумісному застосуванні.

2. Інгібітори протеази, такі як індинавір і ритонавір, можуть призводити до збільшення концентрації кортикостероїдів в плазмі крові.

3. Кортикостероїди можуть індукувати метаболізм інгібіторів ВІЛ-протеази, що призводить до зниження їх концентрації в плазмі крові.

Макролідний антибактеріальний засіб (тролеандоміцин); грейпфрутовий сік; агоніст кальцію (мібефрадил); антагоніст гістамінових Н2-рецепторів (циметидин); антибактеріальний засіб (ізоніазид); протиблювотний засіб (апрепітант, фосапрепітант); протигрибковий засіб (ітраконазол, кетоконазол); Блокатор кальцієвих каналів (дилтіазем); Оральні контрацептиви (етинілестрадіол/норетиндрон); Імунодепресанти (циклоспорин); Макролідні антибактеріальні засоби (кларитроміцин, еритроміцин); Противірусні засоби (інгібітори ВІЛ-протеази); Фармакокінетичні підсилювачі (кобікстат)

Препарати, що пригнічують активність CYP3A4, зазвичай знижують печінковий кліренс і підвищують концентрацію в плазмі крові препаратів-субстратів CYP3A4, таких як метилпреднізолон. За наявності інгібітора CYP3A4 дозу метилпреднізолону може знадобитися титрувати, щоб уникнути стероїдної токсичності.

Крім того, існує потенційний вплив метилпреднізолону на збільшення швидкості ацетилювання та кліренсу ізоніазиду.

НПЗП (аспірин у високих дозах)

• При одночасному застосуванні кортикостероїдів з НПЗП може підвищуватися частота шлунково-кишкових кровотеч та виразок
• Метилпреднізолон може збільшити кліренс високих доз аспірину, що може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці крові. Припинення лікування метилпреднізолоном може призвести до підвищення рівня саліцилатів у сироватці крові, що може спричинити підвищений ризик токсичності саліцилатів

• Повідомлялося про гостру міопатію при одночасному застосуванні високих доз кортикостероїдів та антихолінергічних засобів, таких як нейром'язові блокатори (див. розділ "Особливості застосування" для отримання додаткової інформації)
• Повідомлялося про антагонізм нервово-м'язових блокуючих ефектів панкуронію та векуронію у пацієнтів, які приймають кортикостероїди. Таку взаємодію можна очікувати з усіма конкурентними нервово-м'язовими блокаторами

Доведено, що кортикостероїди знижують фертильність при введенні щурам, однак даних цих досліджень недостатньо.

Результати деяких досліджень на тваринах продемонстрували, що введення самкам кортикостероїдів у високих дозах може призводити до виникнення вад розвитку плода. Хоча немає доказів того, що кортикостероїди обумовлюють виникнення вроджених вад розвитку при застосуванні вагітними жінками, результати досліджень при лікуванні вагітних не повністю виключають ураження плода.

Оскільки адекватних досліджень впливу метилпреднізолону на репродуктивну функцію людини не проводилося, цей лікарський засіб слід призначати при вагітності лише після ретельного оцінювання співвідношення ризик/користь для матері та плода.

Деякі кортикостероїди легко проникають через плацентарний бар’єр. В одному ретроспективному дослідженні відмічалося збільшення частоти випадків низької маси тіла у новонароджених, матері яких приймали кортикостероїди. Було виявлено, що у людей ризик народження з низькою вагою є дозозалежним і може бути мінімізований шляхом
 
застосування нижчих доз кортикостероїдів. Немовлята, матері яких у період вагітності отримували досить високі дози кортикостероїдів, повинні знаходитися під ретельним наглядом для виявлення ознак недостатності кори надниркових залоз, хоча ця недостатність у новонароджених, які зазнавали дії кортикостероїдів внутрішньоутробно, відзначається рідко.

Вплив кортикостероїдів на перебіг і результат пологів невідомий.

У немовлят, матері яких у період вагітності отримували довготривале лікування кортикостероїдами, спостерігалися випадки виникнення катаракти.

Кортикостероїди проникають у грудне молоко та можуть пригнічувати ріст і впливати на ендогенну продукцію глюкокортикоїдів у немовлят, що знаходяться на грудному вигодовуванні. Цей лікарський засіб слід застосовувати жінкам, які годують груддю, лише після ретельного оцінювання співвідношення ризик/користь для матері та немовляти.

часто: інфекції (включаючи підвищену сприйнятливість до виникнення інфекцій та підвищення тяжкості інфекцій з супресією клінічних симптомів); 

невідомо: опортуністичні інфекції, рецидив латентного туберкульозу, перитоніт.

Перитоніт може бути первинною головною ознакою або симптомом розладів шлунково- кишкового  тракту,  таких  як  перфорація,  обструкція  або  панкреатит  (див.  розділ
«Особливості застосування»).

Лейкоцитоз.

Підвищена чутливість до препарату, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): кушингоїд.

Частота невідома: гіпопітуїтаризм.

Саркома Капоші.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): затримка натрію, затримка рідини.

Частота невідома: Метаболічний ацидоз; гіпокаліємія; дисліпідемія; порушення толерантності до глюкози; підвищення потреби в інсуліні (або пероральних гіпоглікемічних засобах у хворих на діабет); ліпоматоз; підвищення апетиту (що може призвести до збільшення ваги); епідуральний ліпоматоз.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): афективні розлади (включаючи депресивний настрій та ейфоричний настрій).

Частота невідома: Психотичний розлад (включаючи манію, марення, галюцинації та шизофренію); психотична поведінка; афективний розлад (включаючи лабільність афекту, психологічну залежність, суїцидальні думки); психічний розлад; зміна особистості; сплутаний стан; тривога; перепади настрою; аномальна поведінка; безсоння; дратівливість.

Підвищення внутрішньочерепного тиску (при папілярному набряку [доброякісній внутрішньочерепній гіпертензії]); судоми; амнезія; когнітивні розлади; запаморочення; головний біль.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): катаракта.

Рідко (від ≥1/10 000 до <1/1 000): Нечіткість зору (див. також розділ "Особливі застереження при застосуванні").

Частота невідома: Глаукома; екзофтальм; потоншення рогівки; потоншення склери; хоріоретинопатія.

Запаморочення.

Застійна серцева недостатність (у схильних до неї пацієнтів); розрив міокарда після інфаркту міокарда.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): артеріальна гіпертензія.

Частота невідома: гіпотензія; артеріальна емболія; тромботичні явища.

Тромбоемболія легеневої артерії; гикавка.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): пептична виразка (з можливою перфорацією виразки та виразковою кровотечею).

Частота невідома: перфорація кишечнику; шлункова кровотеча; панкреатит; виразковий езофагіт; езофагіт; здуття живота; біль у животі; діарея; диспепсія; нудота.

Підвищення рівня печінкових ферментів (наприклад, підвищення рівня аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази).

Часто (від ≥1/100 до <1/10): атрофія шкіри; акне.

Частота невідома: Ангіоневротичний набряк; гірсутизм; петехії; екхімози; еритема; гіпергідроз; смуги на шкірі; висип; свербіж; кропив'янка; телеангіектазії.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): м'язова слабкість; затримка росту.

Частота невідома: Міалгія; міопатія; атрофія м'язів; остеопороз; остеонекроз; патологічний перелом; невропатична артропатія; артралгія.

Нерегулярні менструації.

Часто (від ≥1/100 до <1/10): Порушення загоєння.

Частота невідома: Периферичні набряки; втома; нездужання; симптоми відміни - занадто швидке зниження дози кортикостероїдів після тривалого лікування може призвести до гострої надниркової недостатності, гіпотензії та летального наслідку (див. розділ "Особливі застереження при застосуванні").

Часто (від ≥1/100 до <1/10): зниження калію в крові.

Частота невідома: підвищення внутрішньоочного тиску; зниження толерантності до вуглеводів; підвищення рівня кальцію в сечі; підвищення рівня лужної фосфатази в крові; підвищення рівня сечовини в крові; пригнічення реакцій на шкірні тести.

Розрив сухожилля (особливо ахіллового); компресійний перелом хребта.

Частота виникнення передбачуваних небажаних побічних ефектів, пов'язаних із застосуванням кортикостероїдів, включаючи гіпоталамо-пітуїтарно-адреналову супресію, корелює з відносною силою дії препарату, дозуванням, часом введення та тривалістю лікування (див. розділ "Особливі застереження та заходи безпеки при застосуванні").